/Files/images/як1.jpg

/Files/images/як11.jpg

/Files/images/як3.jpg

/Files/images/як4.jpg

/Files/images/як6.jpg

/Files/images/як5.jpg

/Files/images/як2.jpg

Як допомогти дитині?

Одним з найважливіших факторі, що допомагає дитині впоратися із стресом під час війни, є домашнє середовище. Варто зазначити, що всі діти, які особисто відчули військову агресію, мають психологічні проблеми

  • нервозність;
  • тремор;
  • нічні кошмари, безсоння, часті прокидання вночі;
  • страхи, хвилювання, тривожність;
  • страх смерті інших членів сім’ї;
  • швидка і часта зміна настрою;
  • ознаки горювання;
  • напади гніву, агресії, дратівливість, імпульсивність;
  • знижена концентрація уваги;
  • депресія, апатія, плаксивість;
  • істерики, вередування;
  • відсутність бажання грати та спілкуватися з іншими дітьми.

Помічниками батьків можуть стати казки.

ТІТОНЬКА ТЕМРЯВА (добра казка для хлопчика)

Давним-давно, а може, недавно, далеко-далеко, а може, зовсім поряд, трапилася ця історія.

В одному царстві-королівстві жив відважний богатир. Мав прекрасну й мудру дружину і маленького сина. Синочок бажав якнайшвидше вирости і стати таким же хоробрим, як батько. Тому старанно робив зранку зарядку, багато бігав і стрибав на прогулянках, добре їв і вчасно вкладався спати. Він знав, що діти найшвидше ростуть вночі, коли сплять. Тоді до них приходить тітонька Темрява, розповідає свої добрі казки і показує різнобарвні сни.

Та одного разу в царстві-королівстві трапилось лихо: зле чудовисько вкрало тітоньку Темряву і віднесло її за дрімучі ліси та високі гори в своє підземелля. А вхід до того підземелля камінням завалило.

Що більше часу минало після викрадення тітоньки Темряви, то слабшими ставали жителі царства-королівства. Навіть могутні богатирі відчули, як сили залишають їх, а їхні дружини помітили, що втрачають свою красу.

Налякався хлопчик, що й він рости перестане, та й каже батьку і матері:

– Батьки мої любі, вирішив я чудовисько знайти, прогнати його з нашого царства-королівства і врятувати тітоньку Темряву.

– Та куди ж ти підеш?! – сполошилися батьки. – Ти ж сам іще дитина!

А синочок їм і відповідає:

– Ще перед викраденням тітоньки Темряви наснився мені сон. Ніби передала вона мені промінь чарівний. А сяйво його таке потужне, що місяць і зорі на небі запалює. Наказала тітонька уві сні, щоб я беріг ту силу і застосував її, як пора настане. То й настала, мабуть, ота пора.

Після тих слів вклонився він батькам низенько і пішов визволяти тітоньку Темряву з полону.

Довго йшов, днів не порахувати, бо весь час світло було – і вдень, і вночі. І дрімучі ліси подолав, і через гори перебрався, аж нарешті й до підземелля дістався. А вхід до підземелля велетенським камінням завалений, не під силу хлопчаку те каміння прибрати. Аж раптом помітив він невелику лазійку між каменюччям, схожу на вузенький коридорчик. Дорослому там годі пролізти, а от хлопчиську – в самий раз. Протиснувся він між камінням і опинився всередині печери. Бачить – а там чудовисько над тітонькою Темрявою нависло, просить казки йому розповідати і сни показувати. А тітонька Темрява не погоджується.

– Я добру служу і добрим людям, а не тобі, чудисько погане! – каже вона.

Замахнулось чудовисько на тітоньку, хотіло її вдарити боляче. Але в ту ж мить богатирів син направив на чудовисько чарівний промінь, і розчинилося воно в чудодійному сяйві, зникнувши назавжди. Так закінчилася ця історія.

Багато часу минуло з того дня, вже й син богатирів давно виріс, і багато чого змінилося у царстві-королівстві. Тільки тітонька Темрява і досі щоночі приходить до хлопчиків і дівчаток в гості, щоб розповісти їх добрі казки і показати різнобарвні сни. А діти міцно сплять і швидко ростуть уві сні.

/Files/images/казки.jpg

ТІТОНЬКА ТЕМРЯВА (добра казка для дівчаток)

Давним-давно, а може, недавно, далеко-далеко, а може, зовсім поряд трапилася ця історія. В одному теплому і затишному будинку разом з татом і мамою жила чудова дівчинка. Хоча й була вона ще маленькою, серце мала велике і любляче. Навіть улюблені слова у неї були «Я тебе люблю!» Казала вона їх і мамі з татом, і дідусю з бабусею, і маленькому кошеняті в чужому віконці, і веселим пташечкам на дереві, і сонечку в небі, і навіть калюжі на доріжці. Проте щойно наставала ніч і потрібно було вкладатися спати, дівчинка починала комизитися, вередувати, аж до плачу доходило. Не любила вона ночі, не любила темряви і не бажала заплющувати очі.

Якось дівчинка лежала у своєму ліжечку і, як зазвичай, не могла заснути. Раптом почула вона якісь дивні звуки. Прислухалась дівчинка, і їй здалося, що за фіранкою хтось плаче. Вона встала з ліжка, навшпиньках підкралася до вікна, відсунула фіранку... І побачила крихітну бабусю в чорній накидці. Вона сиділа на підвіконні й гірко плакала.

– Хто ти? – здивувалася дівчинка.

– Я тітонька Темрява, – відповіла старенька.

– А чому ти плачеш? – запитала дівчинка.

– Я плачу, бо мені сумно, – крізь сльози мовила тітонька Темрява. – А сумую я через те, що мене ніхто не любить. Всі дівчатка й хлопчики люблять своїх батьків, свої іграшки й книжки, люблять сонце і світло, а мене геть ніхто не любить. А я ж хороша, я добра, знаю безліч казок і завжди розповідаю їх дітям, коли вони сплять, щоб сни їм казкові снилися. А діти мене не люблять.

Стало дівчинці прикро, що тітонька Темрява така нещасна.

– Не сумуй, – лагідно сказала вона. – Я тебе люблю, залишайся в моїй кімнаті і розкажи мені свою добру казку.

Зраділа тітонька Темрява і вмить опинилася на бильці ліжечка. А щойно дівчинка заснула, почала розповідати їй свої чарівні казки.

З тих пір дівчинка припинила вередувати перед сном. Вона з радістю вкладалася в ліжечко й чекала, коли до неї в гості прийде тітонька Темрява і розповість багато добрих чарівних казок.

Эффект этой сказки усиливается благодаря внушению, слова которого выделены прописными буквами, и при чтении их нужно выделять интонационно.

******

Казка для дітей, які бачили багато руйнувань та смертей.

УЧЕНЬ КОЗАКА ЧОРНОБАЯ

У стародавні часи, коли українські землі боронили козаки-характерники, трапилася ця історія. Жив собі звичайний хлопчина, на перший погляд, такий, як ти. І пощастило йому стати джурою – тобто учнем – козака-характерника Чорнобая. Чи то випадок допоміг, чи Боги так вирішили, нам невідомо. Знаємо тільки саму легенду.
Довелося якось Чорнобаю вирушати в мандрівку. Була в нього важлива справа: дістати Кристал Мужності та Сили з глибокої печери. Знав Чорнобай, що не обійтися йому без помічника, бо лаз до печери був такий вузький, що дужому козакові з його широченними плечима туди ніяк не протиснутись.
Як їхав козак через село, побачив на вулиці хлопця, що майстерно володів шаблею.
«Ось такий помічник мені не завадить!» – подумав Чорнобай і спинив свого коня біля здивованого юнака.
Привітався, похвалив за вправність і запитав хлопчину, чи не хоче той стати Чорнобаєвим учнем.
– Я б з радістю, – відповів юнак. – То велика честь для мене. – Тільки навряд чи з мене буде добрий джура. Плечі мої мене не слухаються, від найменшого хвилювання починають смикатися й тремтіти. Куди ж мені до козацького війська? – понурив голову хлопець.
– Ця біда не біда, – відказав йому Чорнобай. – Ти мені Кристал Мужності та Сили допоможеш дістати, а я тобі – здоров'я поправити.
Зрадів хлопець, посміхнувся щасливо і рушив у дорогу разом з козаком-характерником.
Їхали вони, їхали, і прибули до печери чарівної. Розпалили вогнище серед степу, сіли біля нього відпочити. Задивився учень в небо зоряне, а Чорнобай йому й каже:
– А тепер, джуро, слухай мене уважно. Маю для тебе завдання. Спускайся в печеру, пройди крізь темряву й дістань Кристал Мужності та Сили. Ти слухай, та на вус мотай: що б там не сталося, що б ти там не побачив чи не почув – йди вперед, я буду з тобою. Пам’ятай, хлопче: я поруч. У найтяжчу хвилину ти почуєш мій голос. Іди за ним.
Спустився хлопчина в глибоку печеру і почав пробиратися крізь темряву. Часом печера була настільки тісна, що пролазив він лише завдяки своїм рухливим плечам, які час від часу тремтіли й смикались від хвилювання. А як дістався найтемнішого закутка печери, почув спокійний голос козака Чорнобая: «Пам’ятай, хлопче: я з тобою, ти під захистом». І голос спрямував його далі.
Сміливий хлопчина пішов на голос і дістався до Кристалу Мужності та Сили. А вийшов з печери на поверхню вже з Кристалом і скарбом набагато ціннішим: слухняними і дужими плечима.
Козак Чорнобай подякував учневі за допомогу. Бо саме завдяки Кристалу козаки-характерники здобули свою звитягу і здійснили багато подвигів.
Згодом хлопець став таким же вправним та славетним козаком, як і Чорнобай.
Але то вже зовсім інша історія.

/Files/images/ігри.jpg

Вправа для дітей і дорослих " Дерево Сили"

Ця вправа допомагає дітям ідентифікувати свої особисті сильні сторони і захисні навички, зрозуміти, що вони можуть подолати труднощі, використовуючи свої внутрішні таланти і сильні сторони.

Інструкція

Візьміть великий аркуш паперу, А4 або А3.

Обведіть долоню і пальці руки, залишаючи відкритий простір на пальцях. Кисть - це буде стовбур вашого дерева, а пальці будуть гілками.

Намалюйте більше гілок і листя на вашому дереві, вони повинні бути великими, щоб розмістити в них слова.

У кожному листочку напишіть одну річ, яка допоможе вам подолати важкий час. Це можуть бути особисті сильні сторони, стратегії подолання, приємні дії або підтримуючі вас люди.

Розфарбуйте дерево як забажаєте.

Чіткі і прості кроки цієї вправи допомагають дитині відчувати себе більш успішною у творчій роботі, не викликають почуття невпевненості в кінцевому малюнку. Сам образ сильного дерева дає впевненість в своїх силах щодо подолання труднощів.

/Files/images/дерево сили.jpg

/Files/images/як заспокоїтись.jpg

/Files/images/Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні..jpg

/Files/images/Як допомогти дітям, якщо пережили психотравмуючі події1.jpg

/Files/images/Як допомогти дитині пережити втрату.jpg

/Files/images/Як підтримати дитину, якщо її рідні лтримали поранення 2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 167

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.