комунальний заклад "Харківський ліцей № 119 Харківської міської ради"

Подружити дітей під час воєнної дистанційки:

16 ігор для онлайн-уроків

Під час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство та здружування, про які розповідає експертка Лада Ендресен.

Вправи на знайомство і здружування

1. "Правда або брехня"

Вік учнів:з 8 років

Як проводити гру?

Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).

Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.

Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.

Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.

Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.

2. «Це про мене»

Вік учнів:від 7 років

Як проводити гру?

Учитель називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»

Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».

3. «Компліменти»

Вік учнів:від 7 років

Як грати?

Учитель говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).

Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.

4. «Полювання»

Вік учнів:від 7-8 років

Як проводити вправу?

Вчитель каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».

Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках.

Ще один різновид цієї гри потребує більше часу. Вчитель дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.

5. «Пантоміма»

Вік учнів:із 7 років

Як проводити гру:

Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.

6. «Кумедне привітання»

Вік учнів:із 7 років

Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»

Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.

Вправи для формування навичок командної роботи

7. «Хвиля»

авторська вправа психолога Лади Ендресен

Вік учнів:із 7 років

Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.

Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.

*Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.

Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.

Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».

8. «Протилежності»

Вік учнів:із 9-10 років

Вчитель просить клас об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.

9. «Спільності»

Вік учнів:9-10 років

У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.

10. «Літери»

Вікучнів:від 8 років

Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.

11. «Що тут сталося?»

Вікучнів:із 10 років

Учитель об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом (дивіться нижче) та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.

Важливо:

Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.

12. «Нестандартне мислення»

Вікучнів:із 8 років

Учитель показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!».

13. «Імітатор»

Вчитель говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.

Вправи та ігри на розвиток відчуття спільності та креативності

14. «Плейліст»

Вік учнів:7-16 років

На початку уроку вчитель пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.

15. «Тематичні дні»

Вік учнів:6-16 років

Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.

16. «Кумедні питання»

Вікучнів:із 7 років

Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.

Сформувавши перелік цих питань, учитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»

Автор: Олена Юрченко

Як підтримати у стресовій ситуації ?

Не починай чогось радити людині, доки не вислухаєш її. Буває так, що співрозмовник просто виговорився — і йому вже стало значно легше. Не інтерпретуй слів людини. Не роби оцінних суджень на кшталт «Мабуть, ти почуваєшся жахливо». Дай людині зрозуміти, що слухаєш її: «Я тебе чую». Визнай, що проблема людини важлива: «Мені дуже шкода чути це», «Так, це дійсно важка ситуація».

Під час стресових подій ми знецінюємо себе і свої старання. Тому дай людині відчуття, що вона молодець: «Я бачу, як тобі непросто, але ти моло­дець…», «Я вважаю, що ти правильно/багато робиш».

Звертай увагу не лише на свої слова, але й на мову тіла:вираз обличчя, погляд, позу, жести.

І ще одне. Якщо людина не хоче говорити, ділитися, облиш, не тисни й не змушуй.

Не лише слова, а й те, як ти розмовляєш, впливає на людину. Твій тон і поза можуть допомогти їй почуватися в безпеці, а можуть змусити закритися.Тож пильнуй ці моменти:

Чітко представляйся, коли потрібно.

Тримай зоровий контакт, але не дивитися на людину постійно, щоб вона не відчувала тиску.

Тримай відкриту позу, не схрещуй рук.

Намагайся говорити м’яко, спокійно, не дуже гучно.

Переконайся, що співрозмовнику комфортно спілкуватися.

Детальніше в матеріалах Всеукраїнської програми ментального здоровя, ініційованої першою леді України Олена Зеленська: Спеціальна сторінка –http://howareu.com

1. Нервова система влаштована так:коли небезпечно тілу, усі знання не засвоюються.Тож перше, що треба зробити, — повернути безпеку своєму тілу. Якщо поруч із вами дитина, обійміть її і скажіть: “Я з тобою”. Якщо її рухи пришвидшені, треба говорити повільно, тихо й бути на рівні очей дитини.
2. Безпека для людей — це про режим дня, рутину.Робіть, усе, що ви запланували, якщо це можливо. Наприклад, піти в душ, поприбирати, поїсти, приготувати їжу.
3. Пам’ятайте, щотреба пити воду.Коли симпатична система активна, у нас пересихає в роті. Якщо не хочете пити, хоча б змочіть губи чи пополощіть рот.
4. Треба їсти чи принаймні жувати.Коли ми жуємо, нервова система виходить зі стану паніки. Носіть із собою жуйки, цукерки. Ідеально, щоби було щось із вираженим смаком, аби повернути себе в стан мінімального спокою.
5. Слідкуйте за тим, аби ви та діти ходили в туалет.Історично склалося так: аби ссавці були в безпеці, у них мають бути позиви до сечовипускання й дефекації. Це треба, щоби стати легшим перед втечею. Якщо в стресовій ситуації ви відчуваєте, що з кишківником щось відбувається, це абсолютно нормально.
6. Візьміть у ліву руку якийсь предмет, який можете проконтролювати. Коли ми беремо щось у ліву руку, то, фактично, беремо під контроль усе, що відбувається в правій півкулі мозку. Усі тривожні думки й образи — це зокрема робота правої півкулі.Наприклад, коли дитина тривожиться, а вам треба зібрати речі, призначте її відповідальною за якийсь процес і дайте якийсь предмет у ліву руку. Це допоможе заспокоїтися.
7. Аби ми були в безпеці, маємоввести нові правила нашого часу. Наприклад, не підходьте до вікон, натомість наближайтеся до так званої несучої стіни. Зараз саме час пограти з дитиною в “супергероїв безпеки”, оглянути квартиру й подумати, що може впасти з полиці.
8. Сконтактуйте із сусідами,щоби відчувати, що поряд є підтримка. Якщо є можливість зібратися кількома сім’ями чи класом десь у безпечному просторі, це буде чудово. Так ви зможете влаштувати “колективну безпеку”.
9. Підтримуйте свої емоції.Дайте собі можливість проявити емоції, які відчуваєте. Якщо важливо плакати чи злитися, так і робіть. Наприклад, коли людина матюкається, виділяється гормон ендорфін. А це допомагає знеболити процес.
10. Коли вранці я почула сирени, то зрозуміла, що не можу говорити. Це для мене не властиво. Це пояснюється так: коли страшно, у нас вимикаються зони Брока, що відповідають за говоріння. Якщо ви відчуваєте те саме чи чуєте, що в дітей сиплий, нетиповий голос,співайте, кричіть, говоріть голосно.
11. Повторюйтеслово “пау”кілька разів. Уявіть, що ви наче кидаєте це слово в стелю, як у мішень.
12. Слідкуйте за диханням. Робіть вдих на 2 такти, а видих — на 4 чи 6. Тобто затримуйте дихання. Дітям можна давати скоромовки, щоби вони говорили їх на видиху.
13. Дозвольте собі “потупити”. Коли ми перебуваємо в стані травматизації, терапевти рекомендують грати на тетрисі, з кульками. Можете пограти в комп’ютерну гру.
14. Коли ми не можемо нічого проконтролювати, требавиконати дії, які мають хоч трохи контролю. Тобто те, за що ви можете взятися й що даватиме швидкий результат. Наприклад, щось швидко спекти чи прибрати на полиці.
15. Якщо ви ходите квартирою,краще йти перехресно: ліва рука, права нога. Коли ми перебуваємо в стресовому стані, то переважно ходимо паралельно: права рука, права нога. Це означає, що порушені зв’язки між кулями мозку.
16. Для того, щоби повернути в дію префронтальну кору (частину, якою ми думаємо), важливо поставити собі запитання: “Я розглядаю всю доступну інформацію чи звертаю увагу тільки на погані новини?”. Не зважаючи на всю інформацію, що є в інформаційному просторі, є хороші новини. Наприклад, ми знаємо, скільки атак відбито. Важливо поділяти думки та факти. Факти — те, що повідомляють в офіційних джерелах інформації, думки — наша інтерпретація.
17. Запитайте себе: “Моя дівчинко (мій хлопчику),що я можу зараз для тебе зробити?”. І зробіть це для себе. Турбота про себе згодом повернеться сторицею.
18. Випишіть практики, які допомагають повернути стан спокою. Коли ми в стані стресу, то можемо чогось не згадати. Якщо це буде записано, ви зможете повторити це.

Що таке насправді турбота про себе?

Турбота про себе є важливим аспектом нашого психологічного здоров’я і щастя. Вона сприяє підвищенню нашої ефективності, підтримує наше фізичне і емоційне самопочуття. Зневага ж до власних потреб може призвести до депресії, стресу та вигорання.

Якщо ж ви помічаєте, що повсякчас дбаєте про інших або займаєтеся роботою чи хатніми справами, забуваючи про власні сон, їжу, відпочинок, то пропонуємо прямо зараз спробувати відновити гармонію.

Отже, для кожної людини вкрай важливі:

Фізичне здоров’я. Правильне збалансоване харчування, регулярне помірне фізичне навантаження і повноцінний сон допомагають нам почуватися краще й бути більш енергійними та рішучими.

Емоційне самопіклування. Навчіться розпізнавати та виражати свої почуття, шукати способи релаксації та зняття стресу. Психотерапія, медитація та ведення щоденника можуть бути корисними інструментами в цьому процесі.

Інформаційна гігієна. Важливо регулювати час, котрий ви проводите в соцмережах і у стрічках новин. Його можна якісно використати для себе: почитати, зробити фізичні вправи, прийняти ванну чи врешті-решт поспати. Або хоча б візьміть за правило, наприклад, не гортати стрічку під час їжі, у транспорті, перед сном тощо.

Рефлексія та самовдосконалення. Ви можете визначити свої цілі та сформулювати бажання, а потім створити плани для досягнення їх. Виберіть щось одне й починайте втілювати задумане в життя.

Спілкування. Підтримуйте або відновіть стосунки із близькими та приємними вам людьми. Природно, що під час війни, після тривалої вимушеної розлуки люди можуть відчувати деяку стриманість. Але спілкування — це навичка, яку можна втратити, коли нею довго не користуватися, та яку можна знову напрацювати.

Відмова від почуття провини. Важливо розуміти, що турбота про себе не є егоїстичним вчинком. Вона допомагає зберегти емоційну стабільність і сприяє покращенню ваших стосунків з оточенням.

Коли ж ви відчуєте, що знову починаєте занадто багато турбуватися про інших і забуваєте про себе, згадайте слова, що ви неодноразово чули в літаку: "Спершу надіньте кисневу маску на себе, а потім допоможіть дитині". Оскільки лише сповнені сил ви здатні прийти на поміч іншим.

Як пережити кризу і не збожеволіти

Криза – це конфлікт між нашим уявленням про навколишній світ і тим, яким він є насправді. Переживаючи кризу, варто пам'ятати, що стресова ситуація триває, і, крім адаптації до нового, доведеться навчитися дбайливо ставитися до себе.

У цьому сенсі корисними будуть наступні поради.

✅ Паніка, особливо масова, дуже заразлива. Щоб їй не піддаватися, потрібно вміти тверезо оцінювати ситуацію. Замість свого страху фокусуйте увагу на тому, що відбувається навколо. Тут і зараз. Це допоможе заспокоїтись.

✅ Обмежте доступ до негативної інформації. Перечитування тривожних заголовків і перегляд моторошних фото не дасть вам жодної користі, навіть інформаційної.

✅ Нормальна кількість сну зберігає психіку здоровою та уберігає від неадекватних реакцій.

✅ Правильне харчування та помірні фізичні навантаження теж важливі. Заняття спортом збільшує кількість гормонів щастя: ендорфіну та дофаміну. Якщо сил на біг та прогулянки немає, то легка практика йоги чи медитація – теж чудові варіанти.

✅ Культурне життя в кризу важливе як ніколи. Кіно, музика, театр, виставки, фестивалі їжі та інші світські радощі не тільки відволікають, а й дають можливість трансформувати негативну енергію в позитивні переживання. Так само, як і хобі.

✅ Важливо робити те, що має сенс для вас. Якщо душа розривається від переживань, то важливо розуміти, що із цими переживаннями можна зробити. В'язання шкарпеток військовим, допомога хворим та нужденним, волонтерська діяльність – те, що знімає тривожність у кризовій ситуації та дає відчуття власної корисності.

✅ Підготуйте план Б. Є такий психологічний трюк: потрібно зрозуміти, чого ти найбільше боїшся в цій конкретній ситуації, а потім уявити, що робитимеш, якщо це станеться. Це дає відчуття підготовленості до гірших сценаріїв та звільняє від страхів, пов'язаних із ними.

✅ Якщо вам тотально не подобається вся ситуація, в якій ви опинилися, – рухайтеся. Міняйте своє життя на краще так, як самі вважаєте за потрібне.

Джерело: Юлія Зуєва, психологиня

Чому я заздрю?

Заздрість – дуже специфічний психічний феномен. Усі переживали це почуття, але зізнатися в ньому буває складно навіть самому собі. Саме тут криється головна небезпека. Адже придушення почуття заздрості має негативні наслідки для психічного стану людини, її розвитку та застосування творчих здібностей.

❓Що викликає заздрість?

✅ Заздрість – це завжди історія про задоволення, яке ми приписуємо іншим. Ми заздримо саме насолоді, яку в нашому уявленні нібито відчуває інша людина, будучи успішною, багатою тощо.

✅ Заздрість прямо говорить про те, чого бракує нам, але це є в інших.

У житті кожної людини бувають фрустрації, втрати, розчарування, невдачі, і все це так чи інакше впливає на нашу самооцінку, тобто оцінювання себе в порівнянні з певним внутрішнім ідеалом. Саме в періоди, коли ми незадоволені самі собою, заздрість може проявлятися як захист від неприємних думок та почуттів.

❗️❗️Важливо усвідомити – неможливо примусити себе не заздрити, але можна змінити це.

Інвалідність дитині можна встановити

дистанційно – пояснення МОЗ

wym-1668772174799

НЕ РОБІТЬ ТАК. ДЛЯ ПЕДАГОГІВ (вчителів та тренерів)

1. НЕ намагайтеся ПЕРЕМОГТИ учня на уроці, не доводьте, що ви розумніші, що ви його вище. Будьте іноді розпорошені, помиляйтеся, забувайте. Дозвольте йому перемогти вас. Для нього дуже важливо навчитися перемогам.

2. НЕ ПРИНИЖУЙТЕ учня ні словом, ні жестами, ні натяками.

3. НЕ дорікайте учню минулими вчинками.

4. НЕ доносьте на нього батькам. Захищайте його, кожен потребує захисту. Будь-яке слово висловлюйте дуже обережно. Допоможіть йому притягнути його добрий образ з майбутнього. Ваш захист має нагадувати йому, яким він має стати, а не яким він був.

5. НЕ соромте учня. Не обережним словом можна вбити. Щоб він не накоїв, постарайтеся згладити, прикрити, начебто цього не було.

6. НЕ зраджуйте учня.

7. НЕ гнівайтеся на учня. Гнів та злість руйнує життя.

8. НЕ виявляйте до учня недовіри. Якщо він списує, то нехай списує. Допоможіть йому навчитися навчатися без списування.

9. НЕ думайте про дитину погано і не шкодуйте її. ПИШАЙТЕСЯ НЕ СИЛЬНИМИ, А СЛАБКИМИ, ЯКІ ЗМОГЛИ СТАТИ СИЛЬНИМИ.

10. НЕ робіть нічого такого, що не служить вихованню дитини, вона повинна відчувати, що час, проведений з учителем, підносить його. Що він необхідний іншим, і він має силу впливати і щось змінювати. І тут у нього виробляється самостійність і відповідальність.

Шалва Олександрович Амонашвілі (відомий педагог та психолог)

Прості та дієві способи зняття стресу у дітей

Дитячий страх самотності

Дитячий страх самотності – це ознака беззахисності та залежності від мами. Дитина вимагає постійної присутності мами з татом, а якщо їх немає поруч, відчуває себе покинутою і нікому не потрібною.Зазвичай страх самотності відчувають вразливі, сором’язливі, нерішучі діти. Як правило, вони розумні, з добре розвиненою уявою, але при цьому не вміють грати самостійно, часто нудяться.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Зі мною все ОК? Які думки, емоції і стани не повинні лякати під час війни

ЩО НОРМАЛЬНО ВІДЧУВАТИ ЗАРАЗ?

1 Провали в пам’яті

2 Відчуття, що сенсу немає ні в чому

3 Небажання/неможливість дороблювати щось, почате до війни

4 Постійне відчуття «ватної», «стиснутої лещатами» голови

5 Найпростіші речі ви робите надзвичайно довго

6 Не усвідомлюєте суті сказаного іншими людьми

7 Вам фізично боляче говорити

8 Вами заволоділо бажання говорити без упину

9 Раптова гостра ненависть до чогось або когось

10 Відчуття, що тебе зрадили, пекельна злість

11 Нестерпне роздратування щодо найменших дрібниць

12 Моторошна екзистенційна самотність і «бездомність»

13 Відчуття «чорного світу»

14 Або, навпаки, радість і полегшення

15 Сором

15 Легка ейфорія

17 Фізичне відчуття «пошматованості»

18 Безсоння

19 Нічні жахи

20 Сильні і дивні безпричинні болі

21 Дикуваті смакові вподобання

ЯК ПОЛЕГШИТИ СВІЙ СТАН І ДОПОМОГТИ ПСИХІЦІ?

Підтримка дітей під час війни:

яких помилок уникнути?

РОЗМОВА ПРО ВІЙНУ: ЩО ВАРТО І НЕ ВАРТО КАЗАТИ?

• Пояснюйте згідно з віком. Давайте прямі та чіткі відповіді на запитання, не «прикрашайте» їх. Наприклад, що ми будемо робити із тисячами ворожих танків на нашій території? Відповідь: наші захисників знищать їх ось такою зброєю. На гарбуз вони не перетворяться.
• Говоріть правду. Якщо ми щось не кажемо дітям — вони обов’язково це дофантазують. Зберігайте позитивну риторику (Ми переможемо!), але не обіцяйте, якщо не впевнені (але будуть втрати і певні труднощі).
• Вчіться правильно підтримувати. Прийміть негативні емоції дитини і вчіться з ними працювати. Розповідайте про базові потреби людини, і чому ніхто не має їх порушувати.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДТРИМАТИ УЧНІВ?

• Допоможіть дитині прожити почуття, не знецінюйте їх. Проявляйте співчуття. Дайте дитині право на її почуття та емоції, підкажіть, що чуєте її. У цьому допоможуть такі слова: «Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль» або «Мені дуже шкода, що це сталося».
• Менше логіки — більше емпатії. Для проживання емоцій необхідний час, тому не треба радити дитині одразу шукати вище благо у стресовій ситуації. На цьому етапі не варто радити вчитись ставитися до всього спокійно і випромінювати світло та любов.
• Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова «тримайся» та «зберись» можуть дати зворотний ефект.
• Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз «Який жах!» або «Боже, а якими будуть наслідки!»
• Запитайте, ЯК ви можете допомогти. Якщо ви до кінця не впевнені, яку лінію поведінки обрати, то запитайте: «Як я можу тебе підтримати?» та «Що я можу для тебе зробити?». Це прості, але ефективні фрази.
• Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то варто запитати про її почуття.
• Не бійтеся повторюватися. Ці кроки можна повторювати неодноразово і утворити чарівне коло. Слухайте, співчувайте, не заперечуйте, повторюйте та переказуйте.

Простими словами, про важливі речі для нашого психологічного комфорту.

Як навчити дитину критично аналізувати інформацію під час війни?

Допоможіть дитині повернутися до навчання: 5 простих кроків

КРОК № 1.
БУДЬТЕ ДЛЯ ДИТИНИ СТАБІЛЬНИМ ДОРОСЛИМ

КРОК № 2.
СТВОРІТЬ ДЛЯ ДИТИНИ БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ

КРОК № 3.
ОРГАНІЗУЙТЕ РУТИНУ

КРОК № 4.
ВСТАНОВЛЮЙТЕ ЛІМІТИ І ДИСЦИПЛІНУ У ПОВЕДІНЦІ ЯК І В ДОВОЄННИЙ ЧАС

КРОК № 5.
ВЧІТЬ ДИТИНУ ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ ТА СВОЇХ ДІЯХ

• Виявляйте інтерес до дитини та заохочуйте її розповідати про себе.
• Хваліть дитину. Похвала — це найшвидший шлях до підвищення самооцінки дитини.
• Наголошуйте на унікальності дитини, не порівнюйте її з іншими. Порівняння знижують почуття власної гідності.
• Створюйте ситуацію успіху дитини, дозвольте їй допомагати вам або іншим.
• Не забувайте обіймати дитину і казати їй, що ви її цінуєте, що вона важлива для вас, що вам подобається разом проводити час.
• Будьте обережні з критикою, оцінюйте поведінку, але не дитину.
• Будьте поруч із дитиною, коли їй погано. Допоможіть їй впоратися з почуттями та емоціями, підкажіть, як подолати неприємні відчуття.
• Визнавайте свої помилки, переконуйте дитину в тому, що всі іноді помиляються, адже це частина життя. Вибачайтеся перед дитиною, якщо ви зробили щось не так. Вибачення та вміння визнавати свої помилки свідчить не про слабкість людини, а про її впевненість у собі.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ СВАРКИ МІЖ БАТЬКАМИ:

ЧОМУ НЕ МОЖНА ЛАЯТИСЯ ПРИ ДІТЯХ?

У кожного з нас виникали гострі моменти в сімейних відносинах, які ми обговорювали на підвищених тонах.

Для одних - це просто спосіб випустити пар, а в інших може сигналізувати про серйозні проблеми. Як сварки можуть вплинути на дитину?

Лаятися за закритими дверима - теж не вихід. Закривши двері перед малюком, ви не закриєте йому вуха - діти розуміють набагато більше, ніж вам може здатися.

Сварки можуть викликати невроз у дитини

Постійне з'ясування відносин може викликати нервові порушення у малюка. І не сама сварка, а ця наелектризована атмосфера, яка її супроводжує. Малюк може стати нервовим, тривожним і роздратованим.

Дитина переймає лінію поведінки батьків

І потім сам з'ясовує із вами відносини з криками і лайкою. Більш того, несе це все вже у свою нову сім'ю. Якщо малюк бачить що крик, це єдиний спосіб вирішувати проблеми, він теж буде вирішувати їх скандалами.

Негативний досвід спілкування

Діти в сім'ях, які постійно конфліктують, набувають негативний досвід спілкування. Спостерігаючи ворожість, дитина перестає вірити в можливість ніжних відносин, в яких люди люблять один одного. Діти стають обережними, прихованими і не довіряють.

Дитина може взяти все на себе

Не заглиблюючись у суть проблеми, малюк (особливо маленький) може подумати, що батьки сваряться через нього, що він набрид або не потрібний мамі з татом. У дитини може виникнути почуття занедбаності, відчуженості, що загрожує психологічними проблемами і комплексами.

Якщо так вийшло, що сварка відбулася на очах у малюка, знайдіть у собі сили вибачитися один перед одним і навіть помиритися. Тим самим ви покажете найбільш вірний вихід із конфліктної ситуації!

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ОТРИМУЄ ПОГАНІ ОЦІНКИ

Не звинувачуйте дитину в ліні і безвідповідальності.

1. Перевірте, чи немає якої-небудь фізичної або емоційної причини, яка не дає дитині вчитися. Може, в сім'ї сталася криза? Дитина отримав травму? Чи є у нього друзі? Не здається він вам сумним і засмученим? Чи не хворий він чим-небудь? Чи висипається він, чи вдається йому гуляти? Чи хороший у нього зір?Переконайтесь в тому, що дитина розуміє: до неприємностей привели її власні рішення, тобто це результат не вашої поведінки, а поведінки дитини.

2. Якщо ви бачите, що з дитиною щось недобре, обговорите з ним його почуття і ваше занепокоєння. Пам'ятайте, іноді дітям складно розібратися у своїх відчуттях, або ж час для розмови непідходящий, і він виявляється невдалим. Тоді варто звернутися до хорошого психолога, навіть якщо дитина не хоче цього робити. Насправді досвідчений психотерапевт здатний швидко заспокоїти дитину або підлітка, коли той налагоджений вороже.

Якщо ви думаєте, що погана успішність стала наслідком недоліку ініціативи або відповідальності :

1. Обов'язково обговорите з дитиною, чому ми так цінуємо, хороша освіта. Підкресліть, як важливо і корисно придбавати знання. Не слід упирати тільки на те, що без освіти не можна знайти високооплачувану роботу.

2. Допоможіть дитині уявити, як він себе почуватиме у присутності освічених людей, якщо сам залишиться безграмотним. Діти, які не люблять ходити в школу, рідко думають, чому освічені люди викликають повагу.

3. Спокійно обговорите з дитиною, які очікування ви зв'язуєте з його навчанням в школі. Пам'ятайте, що ваша дитина несе відповідальність за те, щоб поліпшити ситуацію. Ви можете тільки встановити правила, продумати наслідки їх порушення і підтримати дитину. Але усе інше повинен зробити він сам.

4. Виразите упевненість в тому, що дитина здатна вирішити складне завдання.

5. Допоможіть дитині розробити план рішення проблеми: в нім повинно говоритися про те, як він поступить в подібній ситуації наступного разу або що він робитиме, щоб підвищити успішність.

6. Створюючи план, розкажіть про свої очікування. Ви можете встановити правила, продумати наслідки їх порушення і підтримати дитину. Але усе інше повинен зробити він сам.

7. Обговоріть винагороди і наслідки за поведінку в школі і удома у тому випадку, якщо дитина виконає ваші очікування або ні. Переконаєтеся в тому, що дитина знає про наслідки до того, як план буде введений в дію.

8. Наслідки повинні відповідати провині. Суворі покарання слід використовувати тільки у разі великих проблем.

9. Потурбуйтеся про те, щоб навіть невеликі успіхи дитини винагороджувалися.

10. Щодня перевіряйте, чи виконує дитина план. Якщо ні, нагадаєте йому про нагороди і після наслідків. Постарайтеся не піддаватися спокусі і не читати нотації.

11. Пам'ятайте, що обійми, похвала або поплескування по спині здатні надихнути дитину на старання і хорошу поведінку.

12. Простежите за тим, щоб дитина завжди стикалася з наслідками порушення плану. Не дивитеся на його поведінку крізь пальці, якщо ви визначили наслідки. Так само як в будь-якому спорті, головне - виконувати правила і йти в цьому до кінця.

13. Якщо з'являється необхідність застосувати негативні наслідки, переконаєтеся в тому, що дитина розуміє: до неприємностей привели його власні рішення, тобто це результат не вашої поведінки, а поведінки дитини.

14. Зберігайте позитивний настрій, навіть якщо справи йдуть не так добре, як ви сподівалися спочатку. Пам'ятаєте: навчання новому способу виконувати домашні завдання або вирішувати проблеми - важка робота, яка займає час і вимагає терпіння. Будьте терплячі з дитиною і самим собою.

ПОРАДИ ДЛЯ УЧНІВ

Поради щодо спілкування:

Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них;

Хто любить людей, того й люди люблять;

Виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;

Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;

Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не цікавиться справами інших людей;

Учіться ставити себе на місце іншої людини;

Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь ласка" та інші. Ввічливість обеззброює;

Використовуйте кожну нагоду для спілкування.

Для успішного встановлення контактів із людьми треба:

Якомога швидше знайти спільні інтереси;

По-дружньому ставитися до співрозмовника (усміхатися, уважно слухати);

Не виявляти до співрозмовника зверхності;

Щиро цікавитися співрозмовником, тим, що він говорить;

Враховувати поведінку та термінологію людини, з якою говорите;

Нападами та лайкою людей не переконаєте;

Для того, щоб переконати когось, ттеба"знайти необхідні аргументи, правильно їх упорядкувати і сформулювати;

Намагайтеся діяти незалежно від свого настрою.

Пам’ятка «Як займатися особистісним саморозвитком»

1.Проявляй у всьому неухильну наполегливість

2.Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.

3.Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

- для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?

- чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?

- як ти звично контролюєш себе?

- чи довго можеш лишатися працездатним?

- коли протягом дня працюєш продуктивніше?

- чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?

- яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?

- які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.

6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».

8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

10. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

11. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Як розвинути пам’ять?

Невпинно стікає час, немов у піщаному годиннику. Шаленим галопом мчить технічна революція. Сучасна людина працює набагато менше, аніж у минулому столітті, тому що левову частку її роботи виконують машини… Інколи складається враження, що й думаємо набагато менше, особливо підростаюче покоління. Дедалі частіше можна стати свідком чи співучасником таких подій, що цілковито переконують: а деградація все-таки опановує наші душі. Зрозуміло, що насамперед говоритимемо про дітей шкільного віку, адже найбільшою проблемою для батьків є неуспішність їхньої дитини. А чи знаєте ви, що найпершою причиною неуспішності є неуважність. Дитині складно запам’ятовувати сказане вчителем на уроці, вона забуває записати домашнє завдання, не пам’ятає прочитаний твір, не може його переказати… Ці нюанси можна перераховувати і далі, але потрібно задуматися над тим, чи ми приділяємо належну увагу дітям, чи вчимо вчитися, чи допомагаємо розвивати їхні навички і здібності, увагу і пам'ять, мислення. Тож пропонуємо поради, які допоможуть не лише дітям, але й дорослим покращити свою пам'ять і розвинути здібності, що сприятимуть вам на шляху до успіху.

Думайте

За словами німецького письменника Г.Ліхтенберга, люди мало запам'ятовують з прочитаного тому, що надто мало думають самі. Тому неодмінно потрібно прагнути в усьому знайти смисл. Вчіться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі, — ви проконтролюєте себе, якщо ні, — спробуйте відповісти самі, перевіривши одночасно переконливість авторської позиції.

Цікавтесь

Англійський філософ Б.Стюард повчав: «Не читай нічого, що не бажаєш запам'ятати, і не запам'ятовуй нічого, що не збираєшся застосовувати». Тому, щоб добре запам'ятати, потрібно мати зацікавленість. Потрібна установка на запам'ятовування, інтерес, які поліпшать роботу довгострокової пам'яті та загальну працездатність.

Будьте готові

Усім відомо, що не хочеться змінювати плани, коли ви вже на щось налаштувалися. Певного настрою на роботу потребує і книга. Навіть не тільки настрою, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Бо нове краще допомагають запам’ятати певні асоціативні враження, пов’язані з набутою інформацією. Поміркуйте над тим, що ви знаєте про запропоновану тему, оцініть, наскільки нові дані поповнять ваші знання.

До роботи зі складним матеріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на цю тему ще щось, може, більш популярне.

Не топчіть сліди

Давно встановлено, що найкращий спосіб забути щойно вивчене — спробувати зразу запам'ятати щось потрібне. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а історію після літератури.

Озирніться довкола

Це ефективний спосіб боротьби із забуванням. Уявіть обставини, за яких відбувалося явище, і ви зможете все згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам'ять, пов'язаний із певною ситуацією, згодом допомагає пригадати і той момент, що спричинив його появу.

Учіть від А до Я

Смисл цієї закономірності в тому, що вся інформація має сприйматися як щось ціле, а не як окремі уламки чогось невідомого. Звісно, це не означає, що ви маєте терміново оволодіти відразу всім матеріалом. Цього зробити просто не вдасться. Краще над ним попрацювати упродовж кількох днів, ніж у гонитві за швидким результатом забути вже до наступного ранку.

Дійдіть до суті

Перш ніж запам'ятати основні думки, відомості, потрібно зрозуміти їхню суть, пов'язати головні думки із засвоєним раніше матеріалом. Міцно запам'ятовується те, що зрозуміле і поєднане з теперішніми знаннями. Пам'ять міцна, якщо вона ґрунтується на зв'язках, асоціаціях, розумінні, а не на механічному заучуванні.За останніми показниками досліджень, осмислене запам’ятовування у 28 разів ефективніше, аніж механічне.

Виберіть головне

Запам'ятати абсолютно все — неможливо. Наша пам'ять довго зберігає лише невелику частину (14—15%) отриманої інформації. Тому необхідно відібрати для запам'ятовування найголовніше, найпотрібніше. Хто прагне запам'ятати все, той не пам'ятає майже нічого.

Нічого не запам'ятовуйте «в лоб»

Чому? А тому, що єдине, що ми знаємо про пам'ять як процес (як стверджує Франц Лезер у своїй книжці «Тренування пам'яті»), — це те, що нічого не можна запам'ятати «в лоб». Пам'ять відмовляється працювати, коли над нею чинять насильство. Не запам'ятовуйте навмисне. Запам'ятовувати навмисне не годиться, але кожне сприйняття має бути якомога повнішим.

Не все одразу

Не робіть спроб негайно досягти повного засвоєння й удосконалення знань. Ми найчастіше намагаємося засвоїти все сповна, та, на жаль, це вдається зрідка. Щоб оволодіти знаннями, ми йдемо по спіралі. І за такого руху кількість перетворюється на нову якість. Краще, коли, ознайомившись цілком з усім матеріалом, ми повертаємося до нього втретє чи вдесяте, постійно наближаючись до розуміння істини.

Засвоєння попереднього не є умовою для переходу до наступного

Кожен із нас погодиться з думкою: «Я краще зрозумів пройдений матеріал тільки тоді, коли дізнався про наступне...» Це означає, що треба мати на увазі загальний зміст матеріалу, що вивчається. Особливо, коли ми самі собі педагоги.

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосередити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

ДПА

Це корисно знати при самостійній підготовці до ДПА

Психолог Олександр Пронін розробив спеціальну техніку підготовки до тестування або іншого важливого іспиту, що діє за принципом 3-4-5. Час підготовки до складання іспиту, ДПА (рік, місяць, тиждень) ділиться на три рівні частини. У перший період треба пройти всі теми "на трієчку", у другій - "на четвірку", а в дні, що залишилися - відшліфувати знайомі теми і прибрати всі помилки, щоб здати іспит на відмінно.

Англійські психологи-консультанти в книзі "Іспит без стресу" зібрали самі корисні поради про те, як підготуватися до важливого зрізу знань без паніки і зайвих психологічних навантажень. Ось деякі з них:

· Організуйте підготовку до ДПА за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми;

· Визначте свої "золоті" години ("жайворонок" ви або "сова") і, відповідно, плануйте, в якому темпі будете готуватися в період підйому і спаду активності;

· Підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці та ін.;

· Запланували займатися, а настрою на навчання немає? Почніть з самої цікавої теми - це допоможе ввійти в робочу форму;

· Боротися з почуттям страху перед предметом можна так: різко встаньте, відверніться від столу, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів, і тільки після цього повертайтеся до роботи;

· Тим, кому не потрібно багато часу на розгойдування, починати підготовку слід з більш важких питань і тем. Якщо ж працездатність наростає поступово, краще не втрачати часу і спочатку швидко повторити більш легший матеріал;

· Після години занять робіть перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку;

· Відмовтеся від будь-яких стимуляторів: кава, міцний чай. Нервова система і без цього перенапружена - не варто перевантажувати її ще більше.

ЯК УСПІШНО ПІДГОТУВАТИСЬ ДО ДПА

5 кроків психологічної підготовки

У своєму житті ми обираємо два шляхи: один широкий, протоптаний тисячами ніг, інший - це шлях крізь терни до зірок - зірок всередині самих себе, це процес поступового розвитку, який дійсно починається зсередини і поступово переходить до навколишнього світу, до оточуючих, однолітків, друзів, рідних. Це шлях успіху. Що потрібно для успіху?

Додаткові кроки;

· Додаткові зусилля;

· Сміливість рухатися вперед;

· Вміння долати прешкоди.

Зроби свій перший крок, з якого починається твій великий шлях!

Ми чекаємо на те, що ти успішно складеш ДПА.

Якщо ти хвилюєшся перед ДПА, знайди можливість побути „наодинці із собою". Заплющ очі і зроби кілька глибоких, повільних вдихів і видихів. Уявляй при цьому, що вдихаєш цілющий кисень, енергію, а видихаєш хвилювання, невпевненість. Відведи кілька хвилин на приємні спогади. Вміння долати стрес - це тренування до випробувань, яких не можна уникнути у великій школі життя.

Вдало підготуватись до ДПА, перебороти невпевненість, лінь, страх - це теж маленька перемога на великому шляху життя. Дозволь собі мати далеку й високу мрію про майбутнє, вчись досягати мрії. Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого. Рано чи пізно вона приходить до того, хто повірив у себе.

Налаштуйся на позитивний результат. Ніколи не слід думати про те, що можеш не впоратись. Повір у себе, щоб виграти. Пам'ятай: занепокоєння - це емоція, а не метод вирішення проблем. Успіх завжди з тим, хто його прагне!

5 способів усе встигнути

Незабаром ДПА. Як встигнути вдало до неї підготуватися та ще й мати вільний час на особисті справи? Скористайся цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

1. Плануй завтрашній день. Заведи блокнотик, у який щовечора записуй, що тобі треба зробити завтра. І обов'язково перевіряй, чи все із запланованого встиг зробити.

2. Не дивись телевізор, не витрачай свій час, який можеш витратити на плідну підготовку до ДПА, за комп’ютером.. Твоє життя набагато цікавіше, ніж події у світі, життя героїв серіалу чи події у комп’ютерній грі. Якщо станеться щось глобальне, то твої друзі, родичі сповістять тебе. Не забувай, тобі ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайся - життя без телевізора і комп’ютера існує.

3. Навчись відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, погулянки відновиться твоя розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

4. Переводь увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ти три години просидів за книжками, можеш піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

5. Визнач пріоритети. Почни свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиш на завтра.

5 принципів самоорганізації при підготовці до складання ДПА

Перш ніж починати роботу, потрібно усвідомити, що треба зробити, скільки це має зайняти часу, визначити порядок роботи.

1. Складай графік підготовки на кожен день і відмічай навіть найменші успіхи і досягнення. Випередження графіка зумовлює широку гаму позитивних емоцій: радості, успіху, впевненості у своїх силах.

2. Приготуй усе, що знадобиться для роботи, щоб потім не відволікатися. Намагайся у процесі роботи дотримуватися наміченого графіка.

3. Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути 5-10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи.

4. Якщо важко зосередитися на навчальному матеріалі, почни конспектувати, складати таблиці, логічні схеми. Цей процес унеможливлює часте й тривале відволікання уваги. Такий самий ефект має читання вголос. Після того, як тобі вдасться зосередитися на ньому, можна повернутися до читання про себе.

5. Намагайся чергувати читання з обмірковуванням і переказуванням, розв'язуванням задач, придумуванням власних прикладів. Це запобігає появі монотонності, за якої стійкість уваги знижується. Зміна навчальних предметів під час виконання завдань також сприяє збереженню стійкої уваги.

Пам'ятка для тих, хто займається самоосвітою

1. Додержуйтеся режиму: заняття в один і той же час полегшують самоосвітню роботу. Найбільш продуктивними бувають заняття вранці або після відпочинку.

2. Свіже повітря значно підвищує дієздатність організму. Працюйте в провітреній кімнаті.

3. Під час занять зберігайте правильну позу: це попереджає передчасне стомлення. Не спирайтеся грудьми на край стола, руки краще покласти на стіл.

4. Робіть короткі перерви на 10-15 хвилин після кожної години роботи, а також між заняттями з різних предметів. Це дозволить уникнути перенапруження та допоможе краще засвоїти матеріал.

5.Чергуйте розумову роботу з фізичною. Зміна занять - гарний відпочинок.

6.Зробіть усе, щоб у приміщенні, де ви працюєте, було тихо: розмови сторонніх, увімкнений плейер, радіоприймач, телевізор відволікають від роботи.

7.Усі необхідні для занять приладдя підготуйте заздалегідь, непотрібні речі приберіть зі стола, щоб вони не заважали вам під час роботи.

8. Читайте швидко, але не поспіхом. Це одна з умов усвідомленого читання.

9. Намагайтеся зрозуміти зміст кожного речення шляхом постановки питань (про що говориться? тощо).

10.Установіть хід думки: йде вона від основного положення до доказів чи навпаки.

11. Якщо при читанні посібника або підручника щось залишилося не зовсім зрозумілим, зверніться до додаткових джерел, наведіть точні довідки та з'ясуйте питання до кінця.

12. Якщо в роботі зустрілися ускладнення, не переймайтеся, зробіть перерву, подумайте над питанням і візьміться за роботу знову.

13. До умов успішної розумової праці належать і психологічні фактори: цілеспрямованість, натхнення, посилення волі, самостійність і наполегливість у праці. Намагайтеся виробити в собі такі якості.

14. Роботу над доповіддю, твором, кресленням не відкладайте на останній день. Розподіліть її рівномірно по частинах протягом усіх відведених днів. Виконавши роботу, перевірте її.

Загальні прийоми роботи з тестовими завданнями

Тренуйся!Тренування (виконування подібних вправ) дає можливість ознайомитись зі специфікацією завдань, форматом викладення матеріалу, інструкціями, виробляє можливість самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час контрольних робіт, ДПА.

Випробовуй!

Іншими словами, правильне рішення можна знайти, згадавши правила чи приклади, або провести аналогії тощо. Застосування правильної тактики оптимізує зусилля на виконання конкретного завдання і всіх завдань у цілому. Іноді незрозуміле на перший погляд питання стає доступним при знайомстві з варіантами відповідей. Аналогічний прийом можна застосувати при малозрозумілій інструкції.

Слідкуй за часом!

Опрацьовувати тестові завдання необхідно з урахуванням терміну їх виконання. Кожний працює по-різному: хтось швидко, не задумуючись, комусь потрібно декілька раз перечитати умову. Є сенс порівнювати витрачений час на різні типи тестових завдань. Це змусить концентрувати зусилля і працювати в максимальному темпі, моделюючи реальну ситуацію роботи і стресову ситуацію, яку завжди зумовлює обмеження часом.

Читай завдання до кінця!

Намагання, «впізнавши» знайомі слова, інтерпретувати завдання на свій лад, призведе до помилок у найлегших питаннях. А останнє – до втрати балів. Тому, яким би «знайомим» не здавалось тестове завдання, читай завдання до кінця, щоб зрозуміти і правильно відповісти на нього.

Відкинь абсурдні варіанти!

Шукаючи правильну відповідь, першочергово відкинь абсурдні відповіді і аналізуй тільки ті, які залишились. Наприклад, при пов’язанні тестів з фізики звертай увагу на одиниці вимірювання – швидкість не вимірюється в джоулях (Дж), маса – у паскалях (Па). Не забувай і про здоровий глузд: швидкість пішохода не може складати 150 км/год, а 35-річний батько не може бути старшим в 45 разів від свого 7-річного сина.

Скорочуй вибір!

Якщо із кількох варіантів відповідей правильними видається не одна, а дві, то вибір бажано зробити на користь більш повної і більш сучасної.

Пропускай!

Важкі або незрозумілі завдання бажано пропустити, щоб не втратити час і відповісти на інші. А враховуючи, що за рівнем складності «легкі» і «складні» завдання розташовані в будь-якому порядку, нерозсудливо не дібрати балів тільки тому, що не дістався до «своїх» завдань, а весь час витратив на ті, навчальний матеріал яких невідомий. Впоравшись з доступними завданнями, за умови залишку часу, можна повернутись і до невирішених питань.

Іноді в тестах можуть бути технічні помилки чи механічні. То ж можна витратити весь час, а завдання так і не вирішити.

Виключай!

Певні завдання можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Тактика «від зворотного», коли чітко впевнений у неправильній відповіді на користь тієї, що залишилась, варта застосування на практиці.

Думай тільки про поточне завдання!

Відповідаючи на конкретне завдання (питання), концентруйся саме на ньому, забуваючи все, що було в попередньому. Це дасть можливість забути про неможливість розв’язання попереднього (якщо таке сталось) і можливість набрати бали.

Не засмучуйся!

У будь-якому тесті можуть бути завдання, з якими впоратися на даний момент неможливо. Більше того, абсолютно всі завдання зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу «розхлюпувати» емоційну енергію на передчасний розпач.

Ця порада особливо значуща для тих, хто звик тільки до максимальних результатів, скажімо, на рівні свого класу або школи. Компетентний учень психологічно повинен бути готовим до локальних невдач, які можуть виявитись за умови, коли не зовсім коректно сформульоване те чи інше завдання.

Заплануй два кола!

За умови роботи з тестовими завданнями на паперових носіях, правильного розподілу часу, можна (і бажано) запланувати повторне коло, яке дозволить повернутись до «невирішених» тестів. Зазвичай у класі вчитель про подібне говорить іншими словами: «Закінчив (-ла) роботу? Перевір!».

Довірся інтуїції!

Якщо жоден з попередніх прийомів не дав можливості відповісти на завдання, а інтуїтивно надається перевага певній відповіді, є сенс довіритись інтуїції. Така довіра може призвести до приросту балів.

Правильно заповнюй бланки відповідей!

Правильність і чіткість заповнення бланків відповідей є обов’язковою умовою для успішного складання іспиту. Знання вимог заповнення бланків, правильне виправлення помилок дасть можливість оптимального розподілу часу і уникнення знервованості під час проведення іспитів.

Як розважити дітей під час вимушеного карантину