комунальний заклад "Харківський ліцей № 119 Харківської міської ради"

Уповноважена особа

Овчіннікова Марина Миколаївна - соціальний педагог - уповноважена особа закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства (домашнього) та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалих або інших осіб.

Графік роботи:

Понеділок-п'ятниця 8.00-16.30

телефон 7255462

Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі (Постанова)

Нормативно-правові акти з питання запобігання та протидії домашньому насильству

1. Закон України від 20 червня 2022 року wym-1698913754015

2. КОНВЕНЦІЯ
Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами wym-1698913774460

3. Закон України від 04 січня 2018 року (із змінами) Закон України від 04 січня 2018 року (із змінами) wym-1698913793204

4. Указ Президента України 21 вересня 2020 року № 398/2020
"Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства" wym-1698913811940

5. Постанова КМУ від 22 серпня 2018 року № 655 (із змінами)
"Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі" wym-1698913829437

6. Постанова КМУ від 22 серпня 2018 року № 658 (із змінами)
"Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі" wym-1698913847182

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 728-р (із змінами)
"Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року" wym-1698913866666

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 року № 361-р від 21 квітня 2021 р. № 361-р
"Про затвердження плану невідкладних заходів із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства" wym-1698913896988

9. Наказ МОН від 02.10.2018 № 1047 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами” wym-1698914630963

10. Лист МОН від 30.05.2022№1/5735-22 Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні wym-1698914911272

Номери телефонів «гарячих ліній»:

• • Дитяча «гаряча лінія».0-800-500-225,116-111(з мобільного);
  • Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству1547;
  • Урядовий кол-центр1545.
  • У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги –0-800 213-103. На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.
• Якщо ви знаєте, що серед ваших сусідів є проблемні сім'ї, або сім’ї, де є особи з інвалідністю, чи люди похилого віку, то ставши свідком можливого домашнього насильства, відразу ж повідомляйте відповідні органи!

МВС України запустило чат - бот щодо протидії домашньому насильству в умовах карантину.

Якщо тобі потрібна допомога ⬇️

https://t.me/police_helpbot

ПРАЦЮЄ САЙТ НА ЯКОМУ МОЖНА РОЗМІСТИТИ СКАРГУ ПРО ВИПАДКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ТА НАСИЛЬСТВА ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ ⬇️

1547.UKC.GOV.UA

Завдяки роботі цього сайту ви зможете у режимі онлайн подати анонімну скаргу про правопорушення та надати короткі дані про нього для правоохоронних органів, а також відстежити чинний статус і перебіг розгляду звернення за номером повідомлення в особистому кабінеті.

Також на сайті ви можете отримати ключову інформацію щодо домашнього насильства, зокрема про алгоритм протидії. Також доступна інтерактивна карта з даними про кількість звернень, переданих органам виконавчої влади, та кількість наданих консультацій жертвам домашнього насильства.

Інформація для батьків

"Що треба знати батькам про насильство..."

На жаль, ми живемо в світі, однією з характерних ознак якого є насильство. За даними Центру соціологічних досліджень при НАН України близько 70% жінок потерпають від різних форм приниження і знущання в родині. Так, близько 60% батьків систематично так чи інакше виявляють агресивне ставлення до своїх дітей, у 17% таких батьків агресивність характеризується особливою грубістю. Це відображається на дітях, які або безпосередньо самі страждають від насильства, або переймають «соціальну естафету» насильницьких дій. Встановлено, що витоки жорстокості та насильства серед дітей і підлітків частіше за все треба шукати в сім’ї.

Будь яке насильство або обмеження свободи дій і думок жорстко вкарбовується в свідомість дитини, і згодом спотворює всю її земну дорогу, деформуючи душу, яка розвивається.

Тому права дитини повинні дотримуватися з особливою ретельністю, бо дитя слабке і мале, недосвідчене і беззахисне.

Сьогодні діти перебувають в абсолютній залежності від дорослих ‐ таких великих і таких розумних. Але якщо ми приймаємо ідею дитячого безправ’я як таку, мислячи про дітей узагалі, то ніяк не квапимося перенести це розуміння у власну сім’ю. На ділі ж найбезправнішими виявляються наші власні діти – ті , кого ми запросили у це життя, ті, хто живе поруч день за днем, з року в рік.

Дорослі звикли самостверджуватися за рахунок молодших, звикли живити свою гордість струмами дитячого страху, безсилля і беззахисності. Будучи знервованими і знаходячись «не у своїй тарілці», дорослі і зовсім розглядають дітей як тягар, як прикру перешкоду здійсненню власних бажань. Ми виправдовуємо себе тим, що вони не настільки слухняні, як нам би того хотілося, і що вони намагаються йти в житті своєю дорогою, а не по тій уявній траєкторії, яку зміг викреслити для них мало тренований розум дорослого.

Що ми зазвичай розуміємо під домашнім насильством?

Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як розпізнати власну неналежну поведінку

Що робити, якщо ви раптом впізнали в описаних ситуаціях свою дитину, що робити, якщо ви і є цей агресор? Ви хочете це виправити? Ви відчуваєте гнів, розчарування, і не знаєте куди звернутися? Виховання дітей є однією з найбільших життєвих проблем, і може викликати гнів і розчарування у людей з самим загартованим характером. Якщо ви виросли в сім’ї, де лайка, крик або фізичне насильство було нормою, ви можете просто не знати інших способів виховання своїх дітей. Визнання наявності своєї проблеми є основним кроком до отримання допомоги. Якщо ви самі піддавалися жорстокому поводженню, ви знаєте як важко зараз вашим дітям. Можливо, вас несправедливо і жорстоко карали, а мати була занадто п’яна, щоб приготувати вечерю. Можливо, для ваших батьків було нормою обзивати вас дурнем, незграбним матрацом або нікчемною дитиною. Можливо, ваш батько регулярно бив матір у вас на очах. Ми – дорослі, і у нас є можливість озирнутися назад. Ми можемо усвідомлювати і виправляти ситуацію. Перечитайте розділи вище, і подумайте, що з цього ви робите? Що з цього ви пережили самі, коли були дитиною? Нижче наведено список симптомів, що вказують на те, що ви перетнули лінію добра і зла, і чините зі своїми дітьми жорстоко і неналежно.

Як дізнатися, що Ви самі перетнули межу?

• Ви не можете зупинити свій гнів. Ви іноді трясете дитини, або шпурляєте її. Ви кричите на неї на всю горлянку, і не можете зупинити себе.

• Ви відчуваєте емоційну відчуженість від своєї дитини. Ви нерідко відчуваєте себе настільки перевантаженим, що у Вас немає ніякого бажання займатися дитиною. День йде за днем, і ви просто хочете, щоб в будинку була тиша, щоб дитина просто залишила вас у спокої.

• Задоволення повсякденних потреб вашої дитини здається вам неможливим. Якщо у вас не виходить щодня сповивати дитину, годувати або відводити в школу – це ознака того, що ситуація виходить з під контролю.

• Інші люди висловлюють стурбованість ситуацією у вашій родині. Це може викликати у вас гнів щодо них, ви можете вважати, що це не їхня справа. Можливо ви маєте рацію. І все ж, уважно обдумайте те, що вони говорять. Чи не є їх претензії справедливими?

Як розірвати порочне коло жорстокого поводження з дітьми?

Якщо ви зазнали жорстокого поводження в дитинстві, то поява власних дітей може викликати у вас забуті спогади і почуття. Це може статися відразу після пологів, або набагато пізніше. Ви можете бути шоковані або пригнічені тим, що не здатні більше контролювати свій гнів. Однак знайте, ви можете вивчити нові способи управління своїми емоціями та зламати старі порочні шаблони. Пам’ятайте, що ви – найважливіша людина в світі вашої дитини. Це серйозна причина, щоб змінитися, і ви не будете самотні на цьому шляху – вам доступні допомога і підтримка.

Декілька порад

• Дізнайтеся, що є нормою в кожному віці дитини, а що ні. Читайте книги по вихованню дітей. Якщо ви будете мати вірні знання, то не будете вимагати неможливого від своєї дитини, і це допоможе вам уникнути розчарування і гніву на звичайну поведінку дитини. Наприклад, новонароджені зовсім не повинні спати всю ніч без їжі, а малюки просто не можуть спокійно сидіти на одному місці довгий час.

• Освоюйте нові батьківські навички. Мало стримувати негативні емоції, мало знати, як не слід чинити – вкрай важливо знати, що слід робити замість всього цього. Почніть з вивчення правильних методів виховання, і встановлення чітких правил і меж для ваших дітей. Класи для батьків, книги і семінари є лише деякими способами отримання цієї інформації і цих навичок. Ви також можете звернутися за допомогою до інших батьків, нерідко саме від них можна отримати дивно прості і дієві поради і рекомендації.

• Подбайте про себе. Якщо ви самі не отримуєте достатнього відпочинку і підтримки, або відчуваєте себе розбитим і втомленим, то ви набагато легше зможете піддатися гніву. Недосипання, настільки часте серед батьків маленьких дітей, робить вас більш дратівливим і втомленим – а це саме те, чого ви намагаєтеся уникнути.

• Отримайте професійну допомогу. Розірвати коло сімейного насильства може бути дуже важко. Якщо ви не можете зупинити себе, незважаючи на всі зусилля – знайте, прийшов час звернутися за допомогою до професіоналів. Це психотерапія, школа батьків або консультація психіатра. Це іноді нелегко усвідомити і нелегко зробити. Зберіть волю в кулак і зробіть це, нагородою вам буде вдячність і любов власних дітей.

• Дізнайтеся, як можна контролювати свої емоції. Перший крок до досягнення цього контролю – усвідомлення того, що негативні емоції існують. Якщо Ви самі зазнали жорстокого поводження в дитинстві, то у вас можуть бути серйозні труднощі зі спектром емоцій. Коли ви були дитино, ви, можливо, заперечували або придушували їх, і тепер вони вихлюпуються без вашого контролю.

Як допомогти чужій дитині, якщо ви помітили, що вона піддається жорстокому поводженню в сім’ї?

Що потрібно робити, якщо у вас є підстави підозрювати, що якась конкретна дитина піддається жорстокому поводженню в своїй родині? Як ви можете вплинути на ситуацію? Або як реагувати, якщо дитина безпосередньо звернулася до вас за допомогою і захистом від цієї ситуації? Ви можете бути розгублені або пригнічені, зіткнувшись з такою ситуацією, і це абсолютно нормально. Жорстоке поводження з дітьми – вкрай складна тема, її дуже важко усвідомити і ще важче змінити.

Однак, вам слід пам’ятати, що якщо у вас вийде зупинити жорстоке поводження з дитиною – ви зможете круто змінити її подальшу долю в позитивну сторону. При розмові з потерпілою дитиою краще, що ви можете зробити – це спокійно запевнити її у вашій беззастережній підтримці. Якщо ви не можете знайти потрібних слів – нехай за вас говорять ваші справи. Пам’ятайте, що жорстоке поводження – надзвичайна травма для дитини. Ваше завдання – заспокоїти дитину і надати максимальну підтримку і допомогу.

Поради з ведення розмови з потерпілою дитиною

• Уникайте заперечення, проявів сумнівів, і зберігайте спокій. Новина про жорстоке поводження з дитиною може здатися вам неправдоподібною, може шокувати і засмутити вас. Однак якщо ви покажете дитині свою недовіру, шок або заперечення того, про що вона говорить – дитина може негайно злякатися, замовкнути і ви втратите всякий подальший контакт з нею. Будьте настільки спокійні і настільки співчутливі, наскільки вмієте.

• Не допитуйте. Нехай дитина розповість вам сама, своїми словами про те, що сталося. Не допитуйте дитини, не ставте навідних запитань. Це може заплутати і схвилювати дитину, і утруднити її подальшу розповідь.

• Переконайте дитину в тому, що вона абсолютно не винуватиа. Розповідати про такі речі – вкрай складно для дитини, вона нерідко відчуває за собою провину за подію, або за те, що вона розповідає вам це. Вкрай важливо переконати її в протилежному: дитина не винна в події, і вона вчинила сміливо і правильно, розповівши вам про це.

• Безпека понад усе. Якщо ви відчуваєте, що ваша безпека або безпека дитини виявиться під загрозою, якщо ви спробуєте втрутитися, залиште цю роботу професіоналам. Ви можете бути куди більш корисні після втручання професіоналів, ваша підтримка в подальшому може бути вкрай важлива для дитини.

Види домашнього насильства:

Психологічне насильство:

-висміювання;
-переслідування;
-словесна образа, погроза;
-примушування;
-залякування; ворожість;
-психологічний тиск;
-формування почуття провини.

Фізичне насильство:

-биття рукою;
-іншими предметами;
-шльопання;
-штовхання;
-викручування рук;
-будь-яке рукоприкладство.

Сексуальне насильство:

-протиправне посягання однієї людини на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру щодо неповнолітніх.

Економічне насильство:

-умисне позбавлення однією людиною іншої житла, одягу, майна чи коштів.

Насильство це ще й:

- погрожування нанести собі або іншому тілесні ушкодження;
- невиразні погрози типу: «Ти у мене дограєшся! Я тобі дам!»;
- погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
- заподіяти шкоди домашнім тваринам (щоб помститися партнеру);
- ламання або знищення особистих речей;
- використовування лайливих слів, лайка;
- приниження, ображення, постійне підкреслення недоліків;
- звинувачення у всіх проблемах;
- критика думок, почуттів, дій;
- поводження з ним/нею як із прислугою;
- ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім цього, вважається:

- нехтування дитиною;
- нехтування обов’язками стосовно дитини;
- відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання);
- накази, команди, мораль, повчання, проповіді. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину;
- недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
- втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використання її з метою шантажу;
- недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;
- використання алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями;
- нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Неважко помітити, що все це нерідкість у наших сім’ях.Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки наших батьків. Така поведінка стала для нас звичною. Ічасто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається у навколишньому світі.

Чи знаєте Ви, що:

·- Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

·- Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.

·- Жодній людині не подобається весь час бути найменш здібною та пригніченою.

Будь-яке насильство в сім’ї, незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї,травмує дитину!

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї:

·Діти зазнають почуття провини, сорому й страху, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм довилося спостерігати.

·Діти відчувають сум.

·Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Діти можуть:

·реагувати надто агресивно;

·не визнавати авторитетів;

·бути пасивними чи пригніченими;

·мати вигляд знервованих або зляканих;

·жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з почуттями, труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Діти, які були свідками насильства в сім’ї, отримують негативний «урок» та засвоюють, що: насильство– це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю звичку вони переносять у навколишнє середовище: спочатку в дитячий садочок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей.

Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншої людини.

Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

Дитина може вирости забитою, такою, що не вміє постояти за себе або агресивною.

Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання - становлення правильних стосунків з дітьми, а основа спілкування в сім’ї – доброзичливість, довірчі відносини. Тож останнє, про що не слід забувати: «Якщо дитина не відчуватиме, що ваш дім належить і їй теж, вона зробить своїм домом вулицю»