Батькам майбутніх першокласників щодо розвитку пізнавальної сфери дітей

Увага

· Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати і переказати казку тощо.

· Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, розвивальні вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати олівцем букви «а», намагаючись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити букви «а» та обвести букви «к», підкреслити всі букви «о» тощо).

· Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами.

· Регулярно включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

· Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом, складеним вами.

· Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти.

· Вчіть порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

· На уроках у школі від дітей буде потрібно швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Цю властивість уваги можна формувати за допомогою рухових вправ. Дитина повинна починати, виконувати й закінчувати свої дії за командою дорослого, швидко переходячи від одного виду рухів до іншого: стрибати, зупинятися, крокувати тощо.

Пам 'ять

· Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, сполучіть словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

· До дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам'яттю необхідний індивідуальний підхід: опора не тільки на слух, а й на інші органи чуттів (зір, нюх, дотик).

· Для поліпшення процесу пам'яті виховуйте в дітей прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, уміння аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення; встановлювати зв'язки за суттєвими ознаками між пропонованими об'єктами.

Мислення та мовлення

Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них — аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.

· Включайте в заняття завдання на: порівняння пари предметів або явищ — знаходження подібності й відмінностей між ними; класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками; знаходження «зайвого» слова або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими; складання цілого з частин (розрізні картинки); послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними; усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його); завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.

· Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

· Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

· З метою розвитку мовлення: після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої; розвивайте в дітей уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою; допомагайте дітям робити висновки, учіть дітей доводити свою думку, виражати її.

Дрібна моторика

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв'язку з розвитком мовлення й мисленням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи:

· катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки;

· розминати пальцями пластилін;

· стискати й розтискати кулачки,

· робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш;

· двома пальцями руки (указівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти (вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою);

· показувати окремо тільки один палець — вказівний, потім два — вказівний і середній, далі три, чотири і п'ять, показувати тільки один великий палець окремо;

· тарабанити всіма пальцями обох рук по столі;

· махати в повітрі тільки пальцями;

· кистями рук робити «ліхтарики»;

· плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі;

· збирати всі пальчики в пучку;

· нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку;

· намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець;

· зав'язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці;

· застібати ґудзики, гачки, блискавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком. Корисні такі види діяльності, як образотворча, конструктивна.

Вчимо дитину справлятись з негативними почуттями

Практично всі психологи сходяться на думці: людині важливі різні почуття. Тому одне з головних завдань виховання - не тільки навчити дитину радіти життю, але і показати, як справлятися з негативними почуттями.

Уявіть собі картину: на дитячому майданчику малюк вперше поліз на "дорослу" гірку. Не розрахувавши сили, він боляче вдарився, заплакав. І тут підбігла перелякана мама і замість того, щоб підтримати його, починає сварити: "Ти навіщо туди поліз? Тепер бачиш, як це небезпечно? Щоб більше я тебе на цій гірці не бачила!"

Що відбудеться далі, якщо мама не змінить своєї реакції? Щоразу, відчуваючи біль, образу, гіркоту дитина буде чути від мами: "Так тобі й треба. Треба було мене послухати! Не лізь туди більше!" І він перестане лізти ... в життя - нове, цікаве, захоплююче. Ризикувати, експериментувати, закохуватися, досягати нових вершин - все це для нього буде під забороною. Тому що там, де нове, - біль. А біль - це страшно, тому що так вважає мама.

Якою виросте дитина, якщо у відповідь на її злість і образи з приводу заборони дивитися мультики батьки будуть сварити її? У цьому випадку вона закриє ці почуття під сім замків і заборонить собі їх відчувати. Тому що злитися - небезпечно, за це каратимуть. Однак вона не перестане відчувати, і замкнені всередині злість, образа, агресія, біль переростуть у тілесні захворювання або в залежності. А якщо батьки у відповідь на плач будуть відразу давати цукерки, в дорослому віці така дитина буде шукати різні способи отримання задоволення, щоб не зіткнутися зі своїми негативними почуттями.

Що робити? Як дбайливим батькам, що переживають за своїх дітей і бажаютьм їм тільки добра, виростити своїх діток гармонійними людьми, без перерахованих вище внутрішньоособистісних проблем? Тільки навчивши правильно переживати біль, злість, образу, гнів, сором і страх.

Якби мама тоді, на гірці, сказала малюкові ласкаво: "Так, я бачу, ти вдарився. Тобі боляче і прикро. Давай разом навчимося з'їжджати з гірки, щоб ти більше не вдарявся", - тоді дитина б засвоїла, що відчувати біль - нормально і не страшно, особливо якщо є підтримка мами. І біль ще не означає, що не варто більше пробувати. А значить, можна не боятися жити.

Якби у відповідь на злість і агресію мама сказала: "Так, я знаю, ти зараз дуже злий на мене. Розумію, тобі дуже хочеться подивитися мультфільм, і ти засмучений, що цього більше не можна. Я б теж злилася, напевно, на твоєму місці. Але тобі зараз потрібно зібрати свої іграшки, тому тобі доведеться відволіктися від мультфільмів ", - дитина б навчилася відразу декільком речам:

• дізналася б назву кожного з своїх почуттів;
• зрозуміла би, що переживати "погані" почуття - нормально і не небезпечно;
• зрозуміла би, що її люблять в будь-якому випадку і готові підтримати;
• навчилася б переживати свої почуття і миритися з обставинами.

У дорослому віці малюк буде вже сам, без підтримки мами, справлятися зі своїми почуттями і втішати себе.

Сьогодні стає популярним метод активного слухання. Він полягає в наступному алгоритмі:

• зустрічаючись з негативним почуттям дитини, батьки повинні назвати це почуття;
• давши почуттю назву, показати, що випробовувати його - нормально;
• показати, яка реакція прийнятна, а яка - ні. Наприклад, бити маму чи трощити предмети в нападі агресії не можна. А ось виліпити з пластиліну фігурку "злої матусі" або побити подушку - можна.

Важливо розуміти: для того щоб навчити дитину справлятися зі своїми почуттями, батьки самі повинні розуміти, що з ними відбувається і як з цим жити. Для цього не зайвим буде звернутися за допомогою до психолога або психотерапевта.

Якщо є радість, то повинна існувати і печаль. Де є любов, є місце і ненависті, злості. Заборонивши відчувати "погані" почуття, ми заберемо енергію і у "хороших". Життя складається з різних відтінків, цим вона і прекрасна. Як сир з пліснявою, кава з перцем, курка з ананасами ... Тільки істинний гурман від життя здатний відчувати різний спектр почуттів і не руйнуватися. І цю здатність можна виховати.